Головна » Статті » Історія с. Ковалівка » Місця і архітектура [ Додати статтю ]

Польський костел – мовчазний свідок минулого Ковалівки
Історія Клебанії давня і надзвичайно цікава. Клебанія - це саме та частина села, де зараз живе найбільше лемків, переселенців з Польщі. Назва мікрорайону пішла від польського слова, що означає місцепоселення священика. Саме тут колись жили ксьондзи, які правили в польському костелі.

Але почнімо про все спочатку. Десь в далекому 1865 році було побудовано костел - католицький храм, в якому правилося польською мовою і ходили туди переважно поляки. Ксьондзи, які перебували тут, мали свій будинок і поле. А знаходилося їх помешкання на тому самому місці, де на даний час живе родина Гуреїв. За правом ксьондз мав не тільки поле, а ще й прислугу - кілька чоловік, які працювали на полі і по господарству.

За оповідями літніх людей, біля ксьондзового маєтку знаходилася колись і корчма.

Звичайно, поляки пишалися костелом і ходили сюди на відправи. Дуже гарно підчас служби співав хор, грали органи. Коли народжувалися дівчатка, навіть в українців,їх хрестили в костелі (якщо мати була католичка ). Лише батьки, які хотіли похрестити свою дитину в українській церкві, були змушені довго добиватися такого права.

До наших часів збереглося слово "клебанія", як діалект, і використовується для назви певної частини села.

Близько кінця 30-х років, коли москалі захопили нашу територію, костел практично перестав існувати. Він був вигідним для росіян тим, що слугував, як склад. У ньому переховували різні добрива, зерно. У воєнні часи тут зберігалися харчі, одяг для воїнів. Розказують, що москалі навіть ховали у стінах золото, дорогоцінності. А ще до сьогодні в костелі є підземні ходи, викопані колись поляками.

Біля костелу стоїть хрест, на ньому можна побачити живі квіти - це місцеві жителі турбуються про його зовнішній вигляд 

В середині храму і по сьогодні збереглися чудові ікони. Вони приваблюють присутнього своєю старовинністю та оригінальністю сюжету. Зважаючи на їх вік, образи біблійних персонажів дивним чином зачаровують. Здається, що біля цих шедеврів можна стояти годинами, не відриваючи погляду і стараючись зрозуміти їх суть. На фресках кольори не втратили своєї яскравості. З цього напрошується

думка, створили їх великі митці, які вклали у свої творіння всю душу, хист і натхнення.

А ще можна із впевненістю сказати, що писані вони добротними фарбами, які непідвладні часові! Це ще один доказ майстерності і, можливо й знаменитості, художників


 

Долівку костелу вкриває кахель, на якому не видно ані тріщинки, він - мовби новий! Щодо польських поховань, то цвинтар заріс густими деревами і кущами, старі пам’ятники повалилися, поросли мохом. Якщо підійти і роздивитися, то можна побачити і вириті могили. На жаль, є нелюди, які шукали тут заховані скарби. На цьому кладовищі похований і пан Богуш. Це був багатий поляк, власник тодішнього заводу. Саме на місці теперішнього спирт заводу він мав маєток.

Кожного року на клебанію приїжджають поляки, щоб подивитися на костел, прибрати могили своїх родичів, поставити квіти і запалити свічки. Це свідчить про високу моральність католиків. Оскільки вони не цураються свого коріння, хочуть детально знати своє походження, історію роду і батьківщини в цілому .

Десь у 50-х роках (після припинення існування костелу - ксьондза було виселено) була відкрита школа, де навчалися учні 5-8 класів. Про це добре пам'ятають вже наші батьки. Школа діяла аж до часу побудови теперішньої школи в центрі села. А в колишньому польському маєтку було згодом відкрито ветеринарну аптеку. Ще пізніше в кінці 90-х там поселився ветлікар Іван Гурей з родиною, де вони мешкають і по-сьогодні.



Джерело: http://kovalivka.at.ua
Категорія: Місця і архітектура | Додав: BUFFON (01.02.2009) | Автор: Руслан Дитиняк
Переглядів: 2957 | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]