Головна » Статті » Історія с. Ковалівка » Люди с. Ковалівка [ Додати статтю ]

Ковалівка у важкі післявоєнні роки
За 6 км. від Монастириська розташоване село Ковалівка знане з 1587 року.
При різних окупаційних режимах селяни села Ковалівка завжди були наставлені патріотично до Української справи. У 1914 році почалась Перша світова війна, на заклик патріотичних сил в Галичині було сформовано полк Січового Стрілецтва до якого записалося ряд молодих людей з Ковалівки зокрема:
Слюсарчин Володимир Теодорович 1895р.н. рядовий УСС загинув у 1918році Чорній Василь Тимофійович 1897р.н. рядовий УСС
Боднарчук Ізидор Якович 1893р.н. сотник УСС
Кідонь Йосиф Микитович 1894р.н. сотник УСС
Криницький Йосафат Олександрович 1886р.н. рядовий УСС 1 листопада 1918 року в процесі розвалу Австро - Угорщини у Львові свідомі українці захоплюють владу в місті і проголошують ЗУНР. У смузі Монастириська утворено з жителів навколишніх сіл військовий відділ, якому було дано завдання взяти владу в місті. Першочерговим завданням було роззброїти австро - угорські війська на залізничній станції в Монастириськах. Нелегко було справитись із цим , проте і тут ми мали успіх, хоч не обійшлось без жертв: загинув Іван Боднарчук і Павло Слюсарчин.
По війні 1921 - 1939рр., почалося в селі нове життя. На місці так званої «Дяківки», відбудували новий дім, де примістилася читальня «Просвіти». Яка стала центром національно - патріотичного виховання в селі, тому польська влада постійно переслідувала людей, які брали активну участь в роботі читальні.
Діяв духовий оркестр учасниками якого була молодь, аматорський гурток, ставили вистави, брали участь у фестинах як в нашому селі так і в інших селах. Активно працювала кооператива, кружок «Сільського господаря», спортивне товариство «Луг». Душею праці на селі був о. Красіцький та Томко Дронь, які своїми організаторськими можливостями спричинилися до росту свідомості в селі. З ними співробітничали Ісидор Боднарчук, Олесь і Павло Піх, Павло Серган, брати Слюсарчини
1 вересня 1939 року почалася польсько - німецька війна, 17 вересня за таємною угодою Рібентропа - Молотова від 23 серпня 1939 року, радянські війська перейшли річку Збруч, яка була кордоном між СРСР і Польщею. 19 вересня радянські війська увійшли в Ковалівку. Частина населення прихильно поставилась до них, але вже з переших днів люди побачили істинне лице «визволителів». Єдиною силою, яка була в опозиції до радянської влади -ОУН. Осередок ОУН діяв в Ковалівці. Члени ОУН прагнули донести до свідомості жителів села ідеологічну суть більшовизму. У відповідь на це радянські власті посилили репресії. В першу чергу вони направлялися проти господарників, їх звинівачували в куркульстві і арештовували.
22червня 1941 року Німеччина не оголошуючи війну напала на Радянський Союз. Вже 4 липня 1941 року передові частини вермахту увійшли в Ковалівку.
На зміну старому радянському режиму прийшов новий, фашистський. З перших днів фашисти обклали населення податком, почалося переслідування членів ОУН. У відповідь на репресії з жовтня 1942 року починає формуватися Українська Повстанська Армія, ряд жителів села влилося в дану армію і приймала активну участь у боротьбі з фашистами, а пізніше з більшовиками. Черкавський Володимир Павлович 1914р.н., будучи студентом Станіславської гімназії вступив в ОУН і організував молодь як в нашому селі так і в других селах вступати в ОУН для розбудови Української держави., за що неодноразово був переслідуваний польською поліцією. В 1941 році коли розпочалася війна був мобілізований на війну. Додому так і не повернувся, як стало відомо, більшовики його розстріляли. З нашого села служив в армії Піх Ілько 1919р.н., з ним служив зі Швейкова Добрянський і доніс на нього, що він є членом ОУН, тоже був розстріляний. Багато наших людей було в активі котрим керував Колодницький Дмитро 1912р.н., з приходом москалів в 1944році був арештований і засуджений на 10 років і 5 років висилки. Після каторги повернувся в село але органи КДБ заставили його виїхати з села. Він поїхав в Донецьк там і помер. Брат його Колодницький Володимир і Татарин Володимир також були засуджені на 10 років тюрми і 5 років виселки за те, що вони були членами ОУН. Після відбуття покарання ослаблені повернульсь в село де в скорім часі померли. Слюсарчин Константин 1907р.н. за зв'язок з ОУН в 1945 році був арештований і в Чортківській тюрмі його замордували. Черкавський Яків 1901 р.н. разом з родиною був в Монастириськах на пересилці для відправки в Сибір за те, що його син Володимир був в У ПА. На песилці він помер на тиф, а жінку з 5-ма дітьми вивезли в Сибір. Також в Монастириськах на песилці помер Татарин Володимир 1900 р.н. він був активним учасником ОУН.
Татарин Володимир Михайлович 1912 р.н. був арештований і при перевезенні з Монастириської тюрми в Чортківську при спробі втечі був розстріляний в місті Бучачі.
Була в нашому селі сітка юнаків, котрою керував Федчиняк Василь 1926 р.н., він виховував молодь в національному дусі для боротьби за незалежну Україну. В організації ОУН поступило три молодих дівчини:
Слюсарчин Софія П. 1929 р.н., була зв'язковою ОУН і загинула невідомо де; Слюсарчин Іванка 1928 р.н. була зв'язковою ОУН; Черкавська Євгенія 1927 р.н. станична - зв'язкова ОУН, обидві були арештовані і засуджені військовим трибуналом по 10-ть років позбавлення волі і 5-ть років виселки. Геройська заслуга наших дівчат перед Україною. Темними ночами, росами і дощами, снігами і хуртовинами, таємними стежками, ці дівчата передавали різні зведення, вони на рівні з хлопцями виконували різні завдання без страху знаючи, що Так треба для України.
Трьох юнаків вступили в відділ «Бистрого» в сотню «Орли» для боротьби з поневолювачами, це: Косаняк Михайло 1926 р.н. який загинув в бою на Бережанщині; Черкавський Василь 1925 р.н. загинув в селі Ковалівці разом з побратимом на прізвище Жук через донос зрадника, а дівчину Шостак Ксеню в котрої вони були арештували, засудили на 8-м років неволі, двір спалили; Черкавський Володимир 1926 р.н. коли відділ був розбитий він змушений був окриватися щоб не попасти москалям в руки, але все ж таки він продовжував на користь України працювати, аж в 1967 році НКВС вислідило його і засудило на 10 років неволі. Повернувшись додому він проживав в селі Савелівка.
Федчиняк Василь, все своє коротке життя посвятив для України в боротьбі з більшовиками. В одному з боїв був ранений, щоб не попасти в полон застрілився. Брата його Володимира вбили польські стрибки в 1945 році. Залишилась стара мати, котра все своє життя горювала за своїми синами, але розуміла, що її сини загинули за волю України. Татарин Роман 1926 р.н. був членом ОУН, вчився в Бережанській гімназії, але чиківсти взнали, що він має зв'язки з ОУН, його арештували і засудили на 25 років. Гриньків Ілля 1925 р.н. служив в Українській дивізії СС Галичина, після війни він опинився закордоном, там вступив в школу контррозвідки і в 1952 році був відправлений на Україну. Проте знайшовся зрадник який видав його у 1953 році його було заарештовано більшовиками і розстріляно.
Дуже активними в селі були люди старшого віку такі як: Слюсарчин Павло, Черкавський Яків, Піх Іван, Піх Михайло, Волошин Володимир. Родини: Колодницького Дмитра і Володимира , Слюсарчин Іванки і Черкавської Євгенії.

Джерело: http://kovalivka.at.ua
Категорія: Люди с. Ковалівка | Додав: ARAMIC (06.03.2009) | Автор: Черкавським Павлом Івановичем
Переглядів: 1905 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]