Головна » Статті » Історія с. Ковалівка » Люди с. Ковалівка [ Додати статтю ]

Заґратована юність
Воробець (Черкавська) Євгенія Іванівна народилася у 1927 році в селі Ковалівка. У 1943 році під час німецької окупації закінчила школу. З приходом більшовиків почала працювати секретаркою у Ковалівській сільській Раді.
У лютому 1945 року органами КДБ була заарештована за приналежність до Організації Українських Націоналістів.
Так, я підпільно працювала в організації звязковою. Наші звязкові - молоді дівчата - на рівні з хлопцями виконували різні завдання, без остраху, знаючи, що так потрібно для України. Не раз темними ночами, росами і дощами, снігами і хуртовинами ми йшли на призначене місце і передавали різні зведення.
Так я стала «ворогомо народу».
Спочатку я перебувала місяць в Монастириській тюрмі. День і ніч мене викликали слідчі на допити, застосовували всякі тортури, щоб я розказала потрібну їм інформацію. Та я мовчала і терпіла усі знущання. Відтак мене відправили в Чортківську тюрму, де я в слідчих підземельних камерах пробула майже рік. От там вже було страхіття - допити, тортури - весь той час я не бачила ні світла, ні сонця, так як на двір нас не випускали.
І нарешті суд. Судив мене військовий трибунал. Вирок - 10 років позбавлення волі і 5 років позбавлення всіх громадянських прав.
Сотні таких як я дівчат, себто політичних вязнів, в товарних вагонах везли на каторжні роботи на північ Росії. Там сніги, морози а ми голодні, обмерзлі, у порваних валянках, куфайках. На куфайках номери, усі 10 років до нас зверталися тільки за цим ноиером. Під конвоєм і автоматами ми працювали на лісоповалах, будували залізниці. Після закінчення 10 - річного терміну увязнення в Комі АРСР, мене відправляють за Урал, на спецпоселення в Челябінську область. Туди була виселена вся моя родина - баюця, мамадато, молодші брат і сестра. Павлові тоді було 16 років, а Миросі - 9. Навічно залишилася у тій мерзлоті бабаця - там і закінчився її тернистий життєвий шлях.
Саме там, на спецпоселенні я познайомився із своїм майбутнім чоловіком Григорієм, за нього у 1956 році я вийшла заміж. Його родина теж; була вислана із рідної Горожанки «за зраду Батьківщині».
Ось так, після 17 років поневолення я разом з чоловіком повернулася в рідне село.
... Пройшли мої молді роки, моя юність, але я ніколи не жалкую, що стільки вистраждала за волю і незалежність України.

Джерело: http://kovalivka.at.ua
Категорія: Люди с. Ковалівка | Додав: ARAMIC (07.03.2009) | Автор: Матеріал записано Фецич С. В.
Переглядів: 1166 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]